Нації
вмирають не від інфаркту.
Спочатку їм відбирає мову.
Ліна Костенко
Щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року, учні Вадимської ЗОШ І-ІІІ ст.
відзначають Міжнародний день рідної мови.
Це свято відносно молоде
– до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році. І в Україні воно
також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на
українських землях нараховує кілька століть.
Соціальні функції мови надзвичайно
широкі. Дехто вважає мову лише засобом порозуміння між людьми. Насправді ж цим
не вичерпується її значення. У мові закодовує нація всю свою історію,
багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність.
Мова для кожного народу стає ніби другою
природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця,
повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається
нищення природи, так і боляче б’є по народові зречення рідної мови чи навіть
неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері.
На підтримку мови, як
ознаки культурної приналежності особи, учні 7-11 класів та вчителі школи взяли
участь в написанні єдиного диктанту «Без мови немає народу».